Як Київ створив оборонну промисловість, якої континент потребував роками
Стратегічний контекст: зміна ролей
У лютому 2022 року Україна благала союзників про допомогу у захисті власного неба. Сьогодні ситуація кардинально змінилася: Україна утримує найбільшу та найбільш бойово загартовану сухопутну армію в Європі, а її оборонно-виробничий потенціал оцінюється у 25–40 мільярдів доларів — і при цьому залишається незадіяним через брак капітальних інвестицій.
Це не просто статистика. Для стратегічних інвесторів та лідерів бізнесу — це сигнал про один із найбільших структурних розривів між можливостями та їх реалізацією у сучасній геополітиці.
Лабораторія майбутнього: як народжувалися інновації під вогнем
До лютого 2022 року оборонна промисловість України була скромною за європейськими мірками — військовий бюджет закупівель не перевищував 1 мільярда доларів. Це була спадщина радянської епохи, яку доповнював зростаючий технологічний сектор. Після вторгнення Росії галузь стрімко еволюціонувала. Під ударами ракет по заводах, енергосистемах і логістичній інфраструктурі країна перетворилась на інкубатор децентралізованих, безперервно вдосконалюваних рішень.
Результати вийшли за межі будь-яких прогнозів. На початку 2025 року українські солдати використовували дрони у 80–85% усіх ударів на лінії фронту. Сьогодні Україна виробляє FPV-дрони вартістю 500–2000 доларів за одиницю, завдаючи десятків тисяч ударів щомісяця. Паралельно розроблено далекобійні ракети FP-5 Flamingo з радіусом дії понад 2900 км, дрони-перехоплювачі для знищення російських БПЛА за частку вартості зенітної ракети, морські дрони, що фактично витіснили флот Росії із Західного Чорного моря, а також безпілотні наземні платформи для фронтової логістики та евакуації поранених.
Чотири роки найінтенсивнішої дронової війни в історії перетворили Україну на провідного у Європі фахівця з перехоплення дронів, багаторівневої протиповітряної оборони, радіоелектронної боротьби та безпілотних систем. Причому ці технології впроваджуються ефективно, дешево і в масштабі.
Ключовий конкурентний вимір — економіка. Логіка збиття дрона Shahed вартістю 35 000 доларів ракетою за 3,7 мільйона доларів є хибною з самого початку. Українська кмітливість у виробництві перехоплювачів — малих дронів, які знищують повільніші Shahedi у повітрі за одну десяту вартості — народилася з необхідності та жорстко конкурентного внутрішнього ринку.
Масштаб можливості: цифри, що говорять самі за себе
Міністр оборони України заявив, що лише у 2025 році виробничий потенціал оборонної галузі країни може сягнути 34 мільярдів євро — понад п’яту частину від загального обсягу доходів усієї оборонної промисловості Європи.
У 2025 році Brave1 — урядова платформа для прискорення розвитку оборонних технологій — зафіксував, що публічно розкриті інвестиції в українські оборонно-технологічні компанії зросли до понад 105 мільйонів доларів, порівняно з 1,1 мільйона у 2023 році — стократне зростання за два роки.
Для управлінців та інвесторів, що відстежують цикли технологічних розривів, ці темпи зростання — рідкісне явище.
Данська модель: blueprint для Європи
Серед усіх партнерів саме Данія першою перетворила декларації на конкретні бізнес-механізми. Данія показала шлях: вона перевіряє українські компанії, прискорює адміністративні погодження через спеціальне законодавство та безпосередньо фінансує контракти на закупівлю, забезпечуючи рівень регуляторної та фінансової визначеності там, де інші обмежувалися політичними деклараціями.
Практичний результат цього підходу вже відчутний: компанія Fire Point, виробник ракети FP-5 Flamingo, стала одним із перших бенефіціарів цього процесу — виробництво ракетного палива в Данії має запрацювати у 2026 році.
Три скандинавські країни, Євросоюз та Канада планують витратити близько 1 мільярда доларів на українському оборонному ринку протягом 2025 року.
Що стримує масштабування: регуляторні та фінансові бар’єри
Незважаючи на вражаючий прогрес, повний потенціал партнерства залишається нереалізованим. Автори статті у Foreign Affairs чітко окреслюють системні перешкоди:
Обмежуючими факторами є не креативність, потужність чи таланти, а капітал, сертифікація та інтеграція в європейські та натовські системи закупівель. Україна має інженерів та випробувані в бою продукти, але їй бракує промислового каркасу та інвестицій, необхідних для входження в ланцюги постачання Заходу.
Для усунення цих бар’єрів у Європі уряди повинні пропонувати гарантії закупівель, страхові механізми та податкові пільги, щоб спільні підприємства ставали привабливими для приватних фірм. Оборонні компанії Європи орієнтовані на прибуток: доступ до українських бойових технологій та ноу-хау є привабливим, але не достатньо привабливим, щоб виправдати капітальні витрати на спільне підприємство без певних гарантій наявності ринку.
Ранні переможці: хто вже діє
Ряд великих гравців не чекає системних рішень і рухається самостійно. Найбільш показовий приклад — німецький виробник зброї Rheinmetall, який у спільному підприємстві з українським державним виробником вже збудував один завод в Україні з виробництва бронетехніки та планує ще три: для виробництва пороху, артилерійських снарядів та систем протиповітряної оборони.
У Німеччині технологічна компанія Quantum Systems налагоджує спільне виробництво українських дронів. Крім того, Quantum Systems відкрила офіс в Україні та придбала частку в Frontline — перспективному місцевому дрон-стартапі, а Boeing розширив свою присутність в Україні.
Стратегічна рекомендація: що потрібно зробити зараз
Foreign Affairs формулює чіткий порядок дій для обох сторін. Для України — усунення фактичної заборони на експорт зброї та створення чіткого механізму для роботи українських виробників із їхніми європейськими партнерами.
Для Європи — якщо збройні сили почнуть розглядати безпілотні системи як стандартне піхотне озброєння, а не спеціалізовані активи, й розміщуватимуть постійні замовлення та інтегруватимуть дрони в регулярні навчання, компанії реагуватимуть нарощуванням виробництва та пошуком спільних підприємств.
Також пропонується системна модель стимулювання інновацій: Європейські уряди можуть заохочувати інновації, взявши за зразок українську платформу Brave1 — державний оборонно-технологічний кластер, що поєднує компанії з інвесторами та надає гранти стартапам.
Висновок для лідерів
Стаття у Foreign Affairs ставить просте, але стратегічно гостре запитання: чи може Європа дозволити собі ігнорувати найбільш бойово загартовану та технологічно динамічну оборонну промисловість на своєму власному континенті?
Україна — це нерозкритий арсенал Європи. І завдяки кращій оборонній інтеграції вона здатна захистити весь континент.
Для бізнесу та інвесторів, що розглядають оборонно-технологічний сектор, ключовий сигнал однозначний: вікно можливостей відкрите. Ті, хто зайде першими — формуватимуть стандарти. Всі інші — будуть ними керуватися.
За матеріалами: Foreign Affairs, «Europe’s Untapped Arsenal: Ukraine Has Forged the Defense Industry the Continent Desperately Needs» (foreignaffairs.com)
