Пан’європейський авіабудівний гігант Airbus зробив те, чого від нього мало хто очікував: розробив і довів до реальних стрільб повноцінну систему протидронової боротьби менш ніж за рік. Система отримала назву Bird of Prey і є прямою відповіддю на виклик масованого застосування дешевих ударних дронів — насамперед іранських «Шахедів».
Концепція: простота як стратегія
Принциповою особливістю Bird of Prey є відмова від розробки чогось принципово нового. В основі — серійна реактивна мішень Do-DT 25 із злітною масою 160 кг, розмахом крил 2,5 м і швидкістю до 550 км/год. Її доопрацювали під носій озброєння, додали камери та систему керування. Зліт — з катапульти, посадка — на парашуті. Жодної злітно-посадкової смуги.
Логіка очевидна: якщо ваш противник використовує дешеві дрони, відповідь теж має бути дешевою. Дорогі ракети класу «земля-повітря» для знищення стодоларових мішеней — економічний глухий кут, який вже добре зрозуміли ті, хто воює з «Шахедами».
Озброєння: ШІ замість складної електроніки
Ракета Mk I від Frankenburg Technologies важить лише 2 кг і вражає цілі на відстані до 1,5 км. Ключове тут — система наведення. Замість дорогої інфрачервоної чи радарної ГСН використовується візуальне самонаведення на базі алгоритмів штучного інтелекту. Це означає мінімальну собівартість при достатній ефективності проти повільних і малозахищених цілей. Один Bird of Prey несе чотири такі ракети — тобто теоретично здатен знищити чотири дрони за один виліт.
Варто також зазначити, що для Mk I це перше застосування з повітряного носія — до цього ракета запускалась виключно з наземних пускових установок. Тобто випробування Bird of Prey стали одночасно і дебютом самої ракети в новій ролі.
Дев’ять місяців — чи це справді рекорд?
Airbus наголошує: від початку реальних робіт до першого пуску пройшло лише 9 місяців. Для традиційного ОПК, де цикли розробки вимірюються роками і десятиліттями, це справді нетипово. Але варто розуміти контекст: система побудована виключно на готових компонентах, без жодних нових розробок з нуля. Це не стільки технологічний прорив, скільки організаційний — вміння швидко інтегрувати існуючі рішення, не витрачаючи роки на «ідеальну» архітектуру.
Симптоматично, що початковий варіант передбачав ракету SADM від MBDA — зенітну варіацію протитанкової ракети Enforcer. Від неї відмовились на користь простішої Mk I саме заради швидкості. Це прагматичне рішення, яке говорить про правильно розставлені пріоритети.
Що далі
Airbus заявив про продовження випробувань протягом 2026 року та демонстрацію системи потенційним замовникам. З огляду на гострий попит на засоби протидії FPV-дронам і барражуючим боєприпасам у Європі, інтерес до Bird of Prey, ймовірно, буде значним — особливо серед країн, що шукають економічно обґрунтовану альтернативу дорогим зенітно-ракетним комплексам для боротьби з дешевими загрозами.
