Удар по Багдаду: іранські проксі атакували аеропорт і пошкодили київський Ан-32

Один із шести транспортних літаків, збудованих в Україні за контрактом 2009 року, отримав пошкодження внаслідок атаки підтримуваних Іраном ополченців. Удар став черговим свідченням нестабільності довкола іракської авіаційної інфраструктури.

Аналітичний матеріал · Авіація та безпека

Довідка: Ан-32 Іраку

• Контракт підписано2009 рік, Україна–Ірак
• Кількість бортів6 одиниць Ан-32
• Рік виробництва2011–2012, Київ
• ВиробникДП «Антонов», один з останніх експортних контрактів
• Застосування з 2014Імпровізовані бомбардувальники проти ІДІЛ

Підтримувані Іраном ополченці атакували міжнародний аеропорт Багдаду й пошкодили один із транспортних літаків Ан-32 Повітряних Сил Іраку. Постраждалий борт — відносно новий: він був збудований у 2011–2012 роках на київському заводі «Антонов» у рамках великого оборонного контракту між Україною та Іраком.

Контракт, підписаний у 2009 році, передбачав поставку шести літаків Ан-32. Для «Антонова» це став один із останніх значних експортних замовлень на серійне виробництво нових машин. Київські інженери передали Іраку борти, здатні працювати в умовах жаркого клімату та непідготовлених злітно-посадкових смуг — саме там, де їм і судилося служити.

Від транспортника до бомбардувальника

У складі іракських Повітряних Сил Ан-32 швидко знайшли свою нішу. Вантажопідйомність і відносна невибагливість дозволили їм заповнити розрив між великими американськими C-130 Hercules і легкими бортами тактичної авіації. Машини возили вантажі, техніку та особовий склад туди, куди більші літаки просто не могли сісти.

Усе змінилося у 2014 році, коли терористи ІДІЛ захопили значну частину іракської території. В умовах гострої нестачі часу й засобів іракські військові перетворили Ан-32 на імпровізовані бомбардувальники: з відкритих рампових люків бомби скидали вручну. Метод примітивний, проте ефективний на першому етапі боротьби з «Ісламською державою», коли рахунок ішов на дні.

«Ан-32 заповнили нішу між великими C-130 — і перетворились на бомбардувальники, коли цього вимагала війна»

Хто стоїть за атакою

Відповідальність за удар по аеропорту несуть угруповання, що входять до складу «Сил народної мобілізації» — по-арабськи Хашд аш-Шаабі, або PMF. Ця структура формально інтегрована до іракських збройних сил і фінансується з державного бюджету Іраку, однак на практиці значна частина її підрозділів діє як проксі-сили Ірану — незалежно від офіційного Багдаду й нерідко всупереч його інтересам.

Парадокс ситуації — у тому, що борт, пошкоджений ополченцями, які формально є частиною іракської армії, також належить іракській армії. PMF опинилися у правовій і операційній сірій зоні: на папері — союзники, на практиці — самостійні актори з власними командними ланцюжками, що замикаються на Тегеран.

Хронологія: від контракту до удару

• 2009Підписання українсько-іракського оборонного контракту; до його складу входять шість Ан-32.
• 2011–2012Виробництво бортів на київському заводі «Антонов»; передача іракській стороні.
• 2014Початок кампанії проти ІДІЛ; Ан-32 переобладнують під імпровізовані бомбардувальники.
• 2014–2017Активне бойове застосування: транспортні й ударні місії по всій країні.
• Наш часУдар по аеропорту Багдаду; один борт пошкоджено ополченцями PMF.

Атака на аеропорт Багдаду — не перша й, очевидно, не остання. Іранські проксі неодноразово брали під приціл авіаційну інфраструктуру та американські бази на іракській землі. Проте удар по літаку власних збройних сил підкреслює: для частини PMF лояльність до Тегерана переважає над єдністю іракських державних інституцій.

Що стосується пошкодженого Ан-32 — його доля залежатиме від масштабів руйнувань. Запасні частини для цього типу машин сьогодні знайти значно складніше, ніж у часи, коли «Антонов» активно продавав літаки на експорт.

ТегиІракАн-32АнтоновPMFХашд аш-ШаабіІранАеропорт БагдадуАвіаціяУкраїна–Ірак